Наприкінці березня у Великій Британії пройшло перше слухання онлайн: апеляційний суд заслухав першу скаргу, коли всі сторони з’явилися віддалено з різних місць. Юрист Ендрю Томпсон сказав, що був присутнім на розгляді справи, сидячи за своїм кухонним столом. Він додав, що «кожного з учасників попросили оцінити цей досвід, майже всі дали позитивні відповіді».
Та далеко не всі залишаються задоволеними нововведеннями. Наприклад, суддя Емілі Міскель з Техасу сказала, що вважала себе технічно обізнаною і думала, що легко адаптується до слухань по відео. Проте, за її словами, під час відеоконференції були деякі проблеми. Так, довелося довго розповідати адвокатам і учасникам про те, як увійти в Zoom. Через це слухання починаються із затримкою.
Е.Міскель зазначила, що через Zoom їй вдається проводити максимум 4 засідання, хоча наживо вона встигала розглядати 13 справ щодня. Вона каже, що зараз у суду немає можливості слухати менш важливі справи. Через це багатьом адвокатам доводиться активніше вдаватися до інструментів медіації.
При цьому, як зауважив суддя Кайл Картер з Х’юстона, слухання з меншою кількістю учасників проходять більш якісно, ніж великі відеоконференції. Проблеми виникають тоді, коли учасник процесу перебуває в галасливій обстановці, оскільки Zoom реагує на гучний звук і автоматично перемикає камеру на користувача, від якого виходить шум. Він додав, що стурбований збереженням доступу до правосуддя, оскільки не в кожного адвоката або позивача є гарний комп’ютер та підключення до Інтернету. А в учасників з низьким доходом може взагалі не бути потрібної апаратури.
У Zoom є можливість створити два види відеоконференцій: «загальнодоступну» і «приватну». Суддя Р.К. Сенділл вибирав загальнодоступний варіант, щоб забезпечити відкритість судових розглядів, але з’ясував, що будь-хто, приєднавшись до відеоконференції, може «викрасти» відео. Утім, за законом штату, відеозапис судового засідання заборонений. Тож тепер він має намір проводити тільки приватні відеоконференції.
Р.К.Сенділл зауважив: оскільки суди можуть бути єдиними власниками запису процесу, після трансляції слухання в прямому ефірі він видаляє відео. Він також зазначив, що багато
суддів перекладають технічний бік на співробітників, оскільки судді доводиться надто часто відволікатися від виконання своїх прямих обов’язків. Зокрема, дбати про те, щоб вимкнути або увімкнути звук промовцю або додати чи видалити учасників з конференції.
Наприклад, свідка не допускають до відеоконференції, поки його не викличуть для надання показань, оскільки аналогічні вимоги пред’являються і до слухань з фізичною присутністю сторін. Судді переконують свідків не дивитися пряму трансляцію процесу, додав він.
Крім того, проблемою стали засідання колегій присяжних. Головний суддя Англії та Уельсу зазначив, що «деякі слухання, зокрема за участю присяжних, не можуть проводитися дистанційно». Суддя Денніс Гарсія з Техасу теж підтвердив, що суди за участю присяжних в його штаті повністю припинені.
Нині найбільша складність при використанні відеоконференцзв’язку — це готовність самих судів перейти в онлайн-режим і сприймати позиції сторін, озвучені фактично у відеоформаті. Труднощі викликає і технічний бік питання. Наприклад, якість відео- та аудіозв’язку.