У Верховній Раді України зареєстрований законопроект №5315, метою якого є оновлення відносин у сфері страхування та загальних правових засад здійснення діяльності зі страхування, шляхом викладення Закону України “Про страхування” у новій редакції.
Обґрунтування прийняття законопроекту
Чинний Закон України “Про страхування” був прийнятий 25 років тому, відповідно, його положення не враховують останні тенденції розвитку світової фінансової інфраструктури, а закладені в ньому підходи до регулювання потребують осучаснення, уніфікації норм та створення однорідного регуляторного середовища. Крім цього, з 1 липня 2020 року Національний банк України став регулятором окремих ринків небанківських фінансових послуг, тому законодавча база потребує належного врегулювання.
Положеннями законопроекту № 5315 від 29.03.2021 пропонується:
1) удосконалення термінології – визначено всі основні поняття, що стосуються сфери страхування (страховий ризик, страховий інтерес, об’єкт страхування, страхове покриття, страхова послуга тощо);
2) оновлення підходу до ліцензування страховиків:
– новий порядок отримання єдиної ліцензії на здійснення діяльності зі страхування з можливістю її звуження та розширення;
– право страховика надавати гарантії в рамках ліцензії на здійснення діяльності зі страхування;
– можливість ліцензування страховика як професійного перестраховика на підставі ліцензії на здійснення діяльності з вхідного перестрахування;
– перехід від обов’язкових видів страхування до обов’язку наявності укладеного договору страхування за окремими видами діяльності;
3) удосконалення вимог до власників істотної участі страховика:
– обов’язковість регулярного подання та оприлюднення актуальної інформації про структуру власності страховика;
– запровадження більш сутнісних вимог щодо підтвердження належного фінансового/майнового стану та ділової репутації засновників та власників істотної участі страховика;
– встановлення принципу, згідно з яким засновники страховика та власники істотної участі в ньому повинні довести НБУ відповідність свого фінансового/майнового стану та ділової репутації визначеним законодавством вимогам;
– право НБУ вимагати припинення участі у страховику, накладати заборону на збільшення участі у страховику та на відчуження акцій;
– посилення відповідальності за порушення процедури погодження набуття істотної участі, зокрема встановлення наслідків у вигляді нікчемності правочину про набуття такої участі без погодження НБУ або за наявності заборони на таке набуття;
4) запровадження нового підходу в регулюванні діяльності осіб, які мають право здійснювати реалізацію страхових та перестрахових продуктів:
– запровадження єдиного реєстру страхових посередників (страхові агенти, страхові та перестрахові брокери та додаткові страхові агенти) та переліків працівників з продажів страховика;
5) вдосконалення питань корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та управління ризиками страховика:
– визначення переліку питань, що належать до виключної компетенції ради страховика в частині організації корпоративного управління;
– запровадження інституту незалежних директорів та постійних комітетів ради (аудиту, винагород, ризиків) для значимих страховиків;
– визначення вимог до формування складу наглядової ради страховика та правління, їх колективної придатності з метою забезпечення ефективного управління та контролю за діяльністю страховика;
– визначення вимог щодо аутсорсингу функцій та процесів у страховику;
– встановлення вимог до головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора та відповідального актуарія;
– встановлення вимог щодо створення в страховику системи внутрішнього контролю, запровадження обов’язковості створення підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс), підрозділу з управління ризиками та запровадження відповідального за актуарну функцію (відповідального актуарія) для значимого страховика;
6) запровадження нових підходів до необхідного наявного капіталу та вимог до платоспроможності страховика:
– впровадження диференційованих підходів до оцінки платоспроможності страховика відповідно до ступеня значимості їх діяльності на страховому ринку та рівня ризикованості їх операцій – базовий (Платоспроможність II) та спрощений (Платоспроможність I);
– визначення нових вимог щодо наявності у страховика на постійній основі регулятивного капіталу та визначення його трирівневої структури;
– встановлення вимог до статутного капіталу страховиків на рівні абсолютного значення мінімального капіталу;
– передбачення можливості та окремого порядку спрощеної капіталізації страховика;
7) запровадження ефективних процедур виходу страховика з ринку:
– запровадження процедури передачі страхового портфелю або його частини іншому страховику;
– врегулювання процедури добровільної реорганізації та ліквідації страховика;
– запровадження процедури примусового виходу з ринку за рішенням НБУ;
8) оновлення процедур нагляду:
– запровадження коригувальних заходів та заходів раннього реагування як інструменту попередження ризиків визнання страховика неплатоспроможним;
– запровадження ризик-орієнтований підходу до нагляду за страховиками;
– впровадження інструментів раннього виявлення ризиків в діяльності страховика (план фінансування та план відновлення діяльності страховика).
Також, пропонується удосконалити вимоги до договорів страхування та реалізації страхових продуктів.
Закон передбачає обов’язкове розкриття страховиком для споживача вичерпних відомостей про умови договору страхування та розмір страхової премії, коректну дату чи період, коли премія підлягає сплаті, та наслідки, якщо вона сплачена із затримкою або взагалі не сплачена.
Серед інших вимог також буде розкриття вартості страхового продукту, обов’язкове розкриття розміру комісії, яка підлягатиме сплаті споживачем.
!!Також читайте: Податкова амністія: хто під неї підпадає, коли пройде та скільки заплатимо за вихід з тіні. Законопроекти прийняті у першому читанні