Відповідно до Земельного кодексу земельну ділянку можна відчужувати або купувати на підставі наступних угод:
✔️купівлі-продажу;
✔️міни;
✔️дарування;
✔️ренти;
✔️інших цивільно-правових угод.
Угоди про перехід права власності на земельну ділянку обов’язково укладаються в письмовій формі та засвідчуються у нотаріуса.
Право власності на земельну ділянку виникає тільки після державної реєстрації землі у того ж нотаріуса або через звернення до місцевого ЦНАПу.
Угоди по відчуженню землі має право обслуговувати і державний і приватний нотаріус . Для укладення договору знадобляться наступні документи:
- Правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
- Документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на земельну ділянку. Виняток – якщо права на ділянку зареєстровані в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Нотаріус має доступ до Реєстру та сам знайде необхідну інформацію.
- Документи про грошову оцінку земельної ділянки.
При укладанні певного виду цивільно-правових угод щодо відчуження земельної ділянки на сторін покладається обов’язок сплати податків. Винятком є такі випадки:
- продаж або обмін земельної ділянки здійснюється не частіше одного разу протягом звітного податкового року ;
- земельна ділянка знаходиться у власності відчужувача більше трьох років (ця вимога не діє, якщо майно отримано в спадщину);
- розмір земельної ділянки не перевищує норми безоплатної передачі: для ведення фермерського господарства – 2 га; для садівництва – 0,12 га; для будівництва житлового будинку – 0,25 га в селах, 0,15 га в селищах, 0,10 га в містах; для дачного будівництва – 0,10 га; для гаража – 0,01 га.
В інших випадках нотаріус посвідчує договір тільки при наявності квитанції або іншого документа, що підтверджує сплату податку.
Законодавець накладає на нотаріуса ряд обов’язків, спрямованих, фактично, на перевірку законності відчуження земельної ділянки.
Нотаріус зобов’язаний переконатися, що:
- на земельну ділянку не накладено арешт або заборона відчуження;
- земельна ділянка не обтяжений іпотекою;
- щодо земельної ділянки не встановлені обмеження або обтяження. Якщо вони є – про це обов’язково вказується в договорі.
Зміна власника не впливає на встановлені обмеження і обтяження. Тому при купівлі земельної ділянки потрібно бути уважним, щоб не опинитися в ситуації, коли ділянка куплена для будівництва будинку, а потім виявляється, що будувати на цій ділянці заборонено проте цю інформацію кваліфікований нотаріус без проблем зможе побачити в реєстрі заборон та повідомити майбутньому набувачу.
Крім того, нотаріус обов’язково витребує виписку з Державного земельного кадастру, необхідно, щоб земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер.
Якщо всі документи оформлені належним чином, податки сплачені і ніяких сумнівів в “прозорості” угоди не має, нотаріус посвідчує договір, який підписується сторонами.
Після нотаріального посвідчення договору проводиться державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Щоб провести реєстрацію, нотаріус формує і реєструє заяву, робить електронні копії усіх документів, які згодом розміщуються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заносить відомості до Реєстру та формує витяг з нього, який видається новому власнику земельної ділянки.
Саме з моменту державної реєстрації виникає право власності. Після цього угоду можна вважати успішно завершеною.
Право власності на земельну ділянку виникає лише з моменту його державної реєстрації, яку проводить нотаріус, який учинив нотаріальні дії.
!!Також читайте: Здаєте квартиру в оренду? Що потрібно знати.